четверг, 13 сентября 2018 г.


Общественный исторический проект: «Судьбы России, Украины и Европы в первой половине ХХ века»

Учредитель и руководитель: Пономаренко Роман Олегович, к.и.н.
Главный офис: Харьков (Украина).
Первая половина ХХ века – это небывалый массовый энтузиазм, миллионные жертвы, тотальные пожарища войны, неслыханные экономические взлеты и падения, рейды тысячи самолетов и гибель «Титаника», научные открытия и страшные катастрофы. Пожалуй, это был самый трагический и жестокий период в европейской истории, в равной степени отразившийся на судьбах, как Восточной Европы, так и Западной. Период, последствия которого до сих пор не дают покоя многим народам и отравляют взаимоотношения между некоторыми странами и нациями. Но, одновременно, эти же последствия часто являются самым простым, но необычайно эффективным средством для пробуждения патриотизма и консолидации народа, что нередко используется политиками в своекорыстных целях.
Исследованию малоизвестных событий отечественной и европейской истории в первой половине ХХ века и посвящен наш проект. Мы приглашаем к сотрудничеству, как профессиональных историков, так и тех, кто лишь делает свои первые шаги в науке, публицистов, общественных деятелей – всех неравнодушных к объективному историческому исследованию, лишенному идеологических пристрастий и политических конъюнктур. Направления различные – от социально-политической и военной истории, до истории науки и техники и исторической методологии.
Также ищем потенциальных спонсоров, готовых оказать материальную поддержку для дальнейшего развития проекта: публикации трудов, оплаты архивных материалов, организации научных конференций. 

Я в Фейсбуке

среда, 9 августа 2017 г.

Мій прямий ефір на "Історичній правді"

Взяв участь у прямому ефірі програми "Історична правда" з Вахтангом Кіпіані. Розмовляли про дивізію "Галичина" та про її роль в україснькій історії.
Подивитись програму можна тут:

https://www.youtube.com/watch?v=i_cYuSMM5o8

Об’єднана історична пам'ять як запорука розбудови нації

Українська держава вистояла, але тепер потрібно перетворити народ на націю. В цьому сенсі на історичну пам'ять в Україні слід почати дивитися через призму націо-центризму. Саме тому українцям потрібно позбуватися старих радянських міфів та шукати нових героїв. Вважаю, що всі, учасники бойових дій Другої Світової, які носили українські національні відзнаки на уніформі, мають бути беззаперечно визнані борцями за Україну, з відповідними наслідками. І хай це буде спочатку не на державному рівні, а на внутрішньому, національному полі. Українським націоналістам слід припинити деструктивні суперечки стосовно власної історії, які їх тільки відволікають та відводять в бік від реалізації більш важливого завдання – створення загальної національної ідеології та побудови розумної та сильної нації.

Детальніше дивиться в моїй статті тут

Галицькі добровольчі полки СС - моя нова книга

Для українців Друга Світова проходила не лише в уніформі Червоної армії чи в кітелі якоїсь із інших країн антигітлерівської коаліції, або в повстанському однострої. Звичним для українських чоловіків також був і німецький мундир. Причому в ті роки то був єдиний випадок, коли на чужу військову форму нашивались українські національні відзнаки, що наочно демонструвало, за що саме б’ються ці українці. Такими були вояки галицьких добровольчих полків СС, історію яких я розглянув в своїй новій книзі яка щойно вийшла з друку в видавництві "Maндрівець".
Це перша в історіографії книга, яка в усіх деталях розглядає історію п’яти галицьких добровольчих полків СС № 4-8, унікальних військових підрозділів, сформованих німцями з українців в роки Другої Світової війни. Це були окремі військові частини, які не входили до складу дивізії «Галичина» та існували самостійно. В першій половині 1944 року вони діяли на фронті проти Червоної армії та в тилу проти радянських, польських та французьких партизанів. І хоча ці полки проіснували недовго (їх розформували, а особовий склад включили до дивізії «Галичина»), проте вони внесли вагомий внесок в історію української мілітарії.
Це невідома та непопулярна сторінка української історії, особливо зараз, коли її сліпо намагаються підігнати під західні лекала та цінності, створюючи для цього нові міфі та відкидаючи все, що не вписується в цей глянцевий концепт. Але тим цікавіше було працювати над книгою, віддавши на це 2,5 роки життя.
Книга має тверду обкладинку, збільшений формат, містить 143 фотографії багато з яких публікуються вперше. Дякую усім причетним за допомогу та підтримку.

пятница, 28 апреля 2017 г.

74-та річниця створення дивізії військ СС "Галичина"

Сьогодні одна з найвижливіших подій в українській військовій історії - 74 роки тому галицький губернатор Отто Вехтер офіційно проголосив про створення першої української формації у лавах військ СС - добровольчої дивізії військ СС "Галичина". Ця дивізія стала першим зародком регулярної української національної армії та стала символом боротьби України за власну свободу та незалежність. І в решті-решт на практиці реалізувалась мрія багатьох українців - створення власної військової одиниці, хай і під проводом іншої країни, проте підрозділу з національним характером та духом.

Отже, моя чергова стаття присвячена саме створенню дивізії:   

четверг, 22 сентября 2016 г.

Польські фальсифікації української історії

В своїй новій статті я розглянув окремий аспект доволі поширених останнім часом польських фальсифікацій історії України. Як приклад взяв одну популярну польську статтю, присвячену дивізії військ СС "Галичина".

Кому цікаво, то докладніше дивиться по ссилці

вторник, 6 сентября 2016 г.

Друга Світова - чергова міфологізація

Моя нова стаття присвячена проблемі сучасної міфологізації історії Другої Світової війни в Україні. Приходиться констатувати, що наразі політика пошуку місця України в Другій Світовій непослідовна та повна невідповідностями, а підходи до історичних дослідженнь лишаються конюнктурними. Проте на місце радянським міфам приходять сучасні українські.

Дивиться по ссилці